ПОЛОХЛИВО. Присл. до полохливий. Він виглянув у сіни, причинив двері й усе полохливо оглядався на всі боки (Нечуй-Левицький, III, 1956, 156); Даремно ворог б’є на сполох полохливо, — його безсилий дзвін стихає на горах… (Володимир Сосюра, I, 1957, 53); * Образно. На осяяне поле впали од копиць тіні і полохливо тремтять (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 64).
ПОЛОХЛИВО
Тлумачення слова