ПОЛКОВНИЦЬКИЙ

ПОЛКО́ВНИЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до полковник. Зараз окрили Шрама шапками, військовими корогвами, дали йому до рук полковницькі клейноди, вдарили з гармат, та й став панотець Шрам полковником (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 54); Посміхався [Кукулик] з такою полковницькою зверхністю, з такою всемогутньою певністю своєї несхибності й правоти, що серце в Брайка стрепенулося (Павло Загребельний, День.., 1964, 150);
//  Належний полковникові. Тарас Бульба з синами стояв посеред великого двору.. Спереду невеликий старосвітський полковницький будинок (Олександр Довженко, I, 1958, 217); Прислухалася [Тетяна Василівна] до тупання внизу, до голосів — полковницького басу Кукулика, влазливого шепітку Кошарного (Павло Загребельний, День.., 1964, 111).