ПОЛЮ́ДДЯ, я, сер. У стародавній Русі — збирання князем з дружиною або його представниками данини з підлеглого населення. Походи князів з дружинами за даниною називалися полюддям (Історія УРСР, I, 1953, 51); Реформа Ольги в середині X ст. скасувала хижацьке полюддя і встановила нормовану феодальну ренту (Наука і життя, 9, 1968, 10).
ПОЛЮДДЯ
Тлумачення слова