ПОЛЮБУВАТИСЯ, уюся, уєшся, док., ким, чим, на кого — що і без додатка.
1. Любуватися (у 1 знач.) якийсь час Полюбувавшись обновою, Нетрик враз затих, зітхнув і почав розстібати сорочку (Юрій Збанацький, Малий, дзвін, 1958, 166); — Хіба піти? — дума [Чіпка]. — Піду… її не побачу, — на поле полюбуюся… (Панас Мирний, I, 1949, 164).
2. у знач. вигукового слова, перев. наказ. сп. полюбуйся, полюбуйтеся. Виражає докір, обурення, подив і т. ін. Сергій Сергійович узяв фотокартку й до дітей: — Щойно я одержав листа з Казахстану.. Полюбуйтеся! — і, посміхаючись у вуса, передав дітям фотокартку (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 20); [Сестра Серахвима:] Полюбуйтеся тепер дочкою своєю! полюбуйтеся черницею, що з козаком намірялась мандрувати… (Панас Мирний, V, 1955, 115).