ПОЛЮБО́ВНИЦЯ, і, жін., розм. Те саме, що коханка 1. [Палажка:] Ти ж панська полюбовниця, чи зручно ж тобі об Юркові думати? (Марко Кропивницький, III, 1959, 57); Багато енергії, неприємностей, нещастя коштувала йому ця молода, ефектна вдова.., яка нізащо не бажала стати просто полюбовницею матроса, а вимагала церковного шлюбу (Юрій Яновський, Мир, 1956, 108).
ПОЛЮБОВНИЦЯ
Тлумачення слова