ПОЛЯКАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Злякати всіх або багатьох. Уже аж у самому місті почали люди розходитися, то кленучи, то сміючись з навіжених хлоп’ят, що так полякали усіх городян (Панас Мирний, I, 1954, 260); З вагона ніхто більше не вистрибнув. Постріли вартових полякали ув’язнених (Іван Багмут, Щасливий день.., 1951, 57).
2. Лякати якийсь час. Годі, коню, в стійлі спати, Підем ляхів полякати! (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 119); — Полякай, синок, батька. Лякай, Васю, лякай (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 51).