ПОЛЯ́КАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до полякати 1. * Образно. Як поллється з літаків напалм На полякане до смерті листя й квіти, Не втечу з-під гордовитих пальм — Тут за їхнє щастя я готов згоріти! (Дмитро Павличко, Пальмова віть, 1962, 14);
// у знач. прикм. Полякані люди одступають у ліс (Степан Васильченко, III, 1960, 436).
ПОЛЯКАНИЙ
Тлумачення слова