ПОЛІ́ТТЯ, я, сер.
1. Сприятливі умови, сприятлива погода. Як сніг випаде, тоді поліття ходити на зайців (Словник Грінченка); Треба було б угноїти цю латку, але де брати і ту худобу, і той гній. Одна надія на поліття (Михайло Стельмах, II, 1962, 301);
// Урожайне літо; врожай. Сього року поліття на ваш огород (Словник Грінченка): — Ти в мене і торік пророкувала гарне поліття (Марко Вовчок, I, 1955, 147); Іній — передвісник поліття на жито, пшеницю і всяку пашницю (Радянська Україна, 2.II 1967, 1); * Образно. На юних геніїв значно вбогіше поліття у музиці. І тут частенько буває так, що квітка зацвітає гоже, але плоду не приносить (Знання та праця, 12, 1968, 8).
2. діал. Поління (див. поління 1). З пагорба на долину прибережною стежкою сходили дівчата кукурудзяної ланки: вони, по звичаю, пустували, наче не з поліття йшли, а з гулянки (Іван І. Волошин, Дпі.., 1958, 144).
3. діал. Бур’ян, який треба виполювати. Поліття вже наросло (Словник Грінченка).