ПОЛІТРУК

ПОЛІТРУ́К, а, чол., іст., розм. Те саме, що політкерівник. З тих, які були.. рядовими, згодом виростуть командири рот і батальйонів, вигартуються в боях політруки й комісари, командири полків і артдивізіонів (Олесь Гончар, II, 1959, 303); Я згадую: як ти була політруком ескадрону і брала Перекоп… (Володимир Сосюра, I, 1957, 88); Політрук роти прийшов до лікарського пункту (Петро Панч, I, 1956, 603); Несподівано до штабної канцелярії зайшов той самий чорнявий льотчик з відзнаками старшого політрука (Яків Баш, Надія, 1960, 86).