ПОЛІ́ТОК, тка, чол.
1. діал. Одноліток. Чом ти, юначе, відірвав Од книги погляд невтолимий І став з політками своїми До радісно-рухливих лав? (Максим Рильський, I, 1956, 153).
2. заст. Щорічний податок;
// Річна оренда. — Тил і так, Марто, — сказав [ґазда].. — Взяв би від вас поле на політок, а вам, якби хотіли, частю [частиною] хлібом, кажім, уже готовою мукою, сплатив (Ольга Кобилянська, III, 1956, 527).