ПОЛІТЕ́ХНІК, а, чол., розм. Студент політехнічного інституту або політехнікуму. Команди спортклубу КПІ [Київського політехнічного інституту] часто зустрічаються з студентами-політехніками братніх республік та соціалістичних країн (Вечірній Київ, 23.V 1961, 4);
// Інженер чи технік, що закінчив політехнічний інститут або політехнікум.
ПОЛІТЕХНІК
Тлумачення слова