ПОЛІСО́ВЩИК, а, чол., рідко. Те саме, що лісничий. Коли береза ранньої весни Попід корою грає світлим соком, — Бере сокиру й свердла полісовщик, В корі сріблистій пробиває отвір І радісно до рани припадає Устами спраглими (Максим Рильський, III, 1961, 168).
ПОЛІСОВЩИК
Тлумачення слова