ПОЛІСЬКИЙ

ПОЛІ́СЬКИЙ, а, е. Прикм. до полісся і Полісся. Ніякого війська ніколи в цьому глухому поліському містечку [Стародубі] не стояло (Юрій Смолич, II, 1953, 38); Всі чотири українських фронти від поліських боліт до самого Чорного моря знялись помахом єдиної руки й рушили на Захід (Олександр Довженко, I, 1958, 355); Наш чудовий поліський край прославляють трудовими подвигами тисячі трудівників полів (Хлібороб України, 6, 1967, 4); Вироби з поліського кришталю все ширше знаходять попит у широких кіл населення (Радянська Україна, 16.I 1965, 3);
//  Власт. поліссю і Поліссю. Шкода, що вчора цілий день ішов дощ — уже тая проклята поліська осінь! (Леся Українка, III, 1952, 663).