ПОЛІ́П, а, чол.
1. зоол. Кишковопорожнинна тварина, що на одному кінці має присоски, якими прикріплюється до нерухомого предмета, а на протилежному кінці — рот. Йому здавалось, що до боку його причепився якийсь поганий слизняк, поліп, холодний та ціпкий (Іван Франко, III, 1950, 441); * У порівняннях. Тихо й звільна, мов величезний поліп, рухались також усі інші частини машини (Іван Франко, VI, 1951, 254).
2. мед. Патологічний гладкий або ворсинчастий утвір, що прикріплюється ніжкою до слизової оболонки. У Мусі знов поліп у вуху [у вусі] відновився (Леся Українка, V, 1956, 130).