ПОЛІ́НЦЕ, я, сер. Зменш.-пестл. до поліно. Сьогодні вдень Катря.. послідне полінце спалила, щоб спекти її [перепічку] (Панас Мирний, IV, 1955, 287); [Юлія:] Хотіла розпалювати, та не найшла ані полінця дрібного (Іван Франко, IX, 1952, 154); В кутку бліндажа солдат підкидав у чавунну пузату грубку коротко напиляні товсті полінця (Леонід Первомайський, Дикий-мед, 1963, 49).
ПОЛІНЦЕ
Тлумачення слова