ПОЛІХРОМІ́Я, ї, жін., спец. Багатобарвність творів образотворчого мистецтва. Характерною особливістю тогочасних [III ст. до н. е. і перших століть н. е.] пам’яток є поліхромія, тобто тенденція до створення яскравих, пишнобарвних поєднань (Наука і життя, 8, 1968, 21);
// Багатобарвне фарбунання. Найпростішим засобом рішення вікон при відсутності наличників або завершення вікна є поліхромія (Жилий будинок колгоспника, 1956, 162); Вікна [східноукраїнського житла] здебільшого мали віконниці, оздоблені різьбою і поліхромією (Народна творчість та етнографія, 1, 1965, 19).
ПОЛІХРОМІЯ
Тлумачення слова