ПОЛІГО́ННИЙ, а, е. Прикм. до полігон 1, 2. Полігонна пустеля, піщані бархани, що тягнуться аж до крайнеба, — тільки глянеш на них, так одразу тоскно стає (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 293);
// Стос. до полігона (у 1, 2 знач.). Уралов спершу побоювався, що не звикне тут Галя, занудьгує серед полігонного одноманітного життя (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 297); Великого поширення [на Україні] набули полігонні установки для виготовлення залізобетонних елементів, цегляних блоків та ін. (Архітектура Радянської України, 1957, 17).
ПОЛІГОННИЙ
Тлумачення слова