ПОЛІ́Г, логу, чол.
1. діал. Низовинна рівнина. Як би щасливу дорогу Вибрати з трьох, що лягли по пологу? (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 425).
2. діал. Покіс. Вже скосили траву, і з її пологів ішов отой густий, вогкий запах гірських цвітів (Іван Франко, III, 1950, 85).
3. рідко. Те, чим закривають що-небудь, завішуючи або покриваючи його; запинало. В одкинутий поліг намету ввірвався вітер (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1948, 106).