ПОЛІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до полічити 1;
// полічено, безос. присудк. сл. Скільки люду там [у Дермані] поховано, Невідомо, не полічено, Скільки вбито, покалічено (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 139).
♦ Дні полічені чиї — комусь залишилося дуже мало жити. Кожному збоку видно було, що пані конає, що дні її полічені (Любов Яновська, I, 1959, 377).
ПОЛІЧЕНИЙ
Тлумачення слова