ПО́ЛЕЧКО, а, сер. Зменш.-пестл. до поле. Колгоспне полечко — ні нужди, ні горечка (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 348); З малим сином сиротою жила [Соломія]. Скільки раз оце полечко орала і засівала, скільки раз жала на ньому хліб! (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 50).
ПОЛЕЧКО
Тлумачення слова