ПОЛАКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до полакувати. Різьблений меблевий гарнітур, полакований під колір слонової кістки.., доповнювався книжковою шафою з томиками Мопассана, Генрі, Діккенса… (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 106); Готове пюре розливають в скляні або жерстяні полаковані зсередини банки, герметично закупорюють і стерилізують (Українські страви, 1957, 297);
// у знач. прикм. З притаманною всім селюкам цікавістю обмацувала [Ольга] полаковані школярські лави (Яків Качура, II, 1958, 31);
// полаковано, безос. присудк. сл. Чуб йому блищав по обидва боки проділу, немов його було полаковано (Іван Микитенко, II, 1957, 61).
ПОЛАКОВАНИЙ
Тлумачення слова