ПОЛА́ДИТИ, джу, диш, перех. і неперех. Док. до ладити. [Сербин:] Не поладили ми з ним [з Олексою] іще на Січі, та й досі не змирились (Степан Васильченко, III, 1960, 34); — А щодо згоди, то правду кажеш, Васильку, зятю мій дорогий: відколи світ світом, ще такого не було, щоб українець з росіянином поладити не могли! (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 250); — Не турбуйтесь, отамане, барабан поладимо!.. Як новий буде (Яків Баш, Надія, 1960, 245).
ПОЛАДИТИ
Тлумачення слова