ПОКИ́ДЬКА, и, жін., розм.
1. Те саме, що покидьок.
2. зневажл. Покинута жінка. [Анна:] Я б їм не заздрила, тобою бувши, нещасним тим покидькам. Ах, прости, забула я, — він і тебе ж покинув! (Леся Українка, III, 1952, 334).
ПОКИДЬКА
Тлумачення слова
ПОКИ́ДЬКА, и, жін., розм.
1. Те саме, що покидьок.
2. зневажл. Покинута жінка. [Анна:] Я б їм не заздрила, тобою бувши, нещасним тим покидькам. Ах, прости, забула я, — він і тебе ж покинув! (Леся Українка, III, 1952, 334).