ПОКВИТО́ВАНИЙ, а, е, рідко. Який поквитувався. — Отак, пане воєводо, ми аж тепер поквитовані! (Іван Франко, VIII, 1952, 216); Вони не гнівалися один на одного. Вони, були поквитовані (Юрій Смолич, Сорок вісім.., 1937, 391).
ПОКВИТОВАНИЙ
Тлумачення слова