ПОКВА́ПЛИВО. Присл. до поквапливий 2; дуже швидко, поспішно. Іван зразу цікаво і поквапливо ловив очима ті подорожні подробиці (Іван Франко, III, 1950, 146); Недовго збиралися, другого дня по обіді поквапливо виїхали на південь (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 309).
ПОКВАПЛИВО
Тлумачення слова