ПОКУ́ТТЯ, я, сер. В українській селянській хаті — куток, розміщений по діагоналі від печі, та місце біля нього. [Тиміш:] Милості просимо в господу… Дуже, дуже раді, що завітали. Сідайте на покуття (Марко Кропивницький, IV, 1949, 244); На покутті посадили найдорожчого гостя — сивого інженера, який приїхав останнім (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 32).
ПОКУТТЯ
Тлумачення слова