ПОКУ́ТНИЙ, а, е. Стос. до покути. [Д. Жуан:] Живу, немов якась душа покутна, Серед людей чужих або й ворожих (Леся Українка, III, 1952, 396);
// Пройнятий каяттям. Гапка, виливши на Цвяхову голову повний .. ківш проклять.., впала в дуже покутний настрій (Іван Франко, VII, 1951, 35).
ПОКУТНИЙ
Тлумачення слова