ПОКУСА́ТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Укусити багатьох, у багатьох місцях; скусати (все або багато чого-небудь). Вже й сама [мати] злякалася, почувши про собак, і стала кругом оглядати, чи не покусали де, чи не порвали де… (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 437); Бджоли покусали їй [Оришці] і вид, і руки, і литки (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 198).
2. Захопивши зубами, стиснути, прикусити кілька разів. Вона в одну мить пригладила обома долонями щоки і разом з тим покусала свої сині губи (Нечуй-Левицький, II, 1956, 119); Коли Каргат і Ганна Іванівна розлучились, він [Частій] замислено покусав собі палець, думаючи приблизно так, як за хвилину до того думав Васюта (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 262).
3. Розкусити все або багато чого-небудь. За ваш, мамо, подарунок спасибі вам, — дякував Іван. — Горіхи ми покусали колективно (Качура, Вибр., 1953, 350).