ПОКУНЯТИ, яю, яєш, док., розм. Куняти якийсь час. Понапували вівці .. Стирлували їх в холодку під і вербами. Дід чабан і сам приліг покуняти (Андрій Головко, II, 1957, 245); Час пізній, ніч коротка, то треба ж хоч трохи покуняти (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 296).
ПОКУНЯТИ
Тлумачення слова