ПОКУМЕКАТИ, аю, аєш, док., розм.
1. Розібратися в чому-небудь. А з другого боку ж — і злидні насідають.. От тут тобі й покумекай (Остап Вишня, I, 1956, 113).
2. Міркувати, думати якийсь час. — Чого ж ти сваришся, голубе? Сідай, кажу, покумекаємо… (Василь Минко, Вибр., 1952, 319).