ПОКУЙОВДЖЕНИЙ

ПОКУЙО́ВДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до покуйовдити;
//  у знач. прикм. Чому він і досі не поголив своєї покуйовдженої бороди.., я не питав — незручно (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 28).