ПОКУ́ДЛАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до покудлати. Мав [Агапіт] могутню величезну голову з мальовничо покудланим чорним заростом, не покритим, як то водилося у ромеїв, жодною шапкою (Павло Загребельний, Диво, 1968, 336).
ПОКУДЛАНИЙ
Тлумачення слова