ПОКРУТИТИСЯ, учуся, утишся, док.
1. Почати крутитися. Отець Олександер так зареготався, що глобус на столі, наче його торкнув хто, аж покрутився (Іван Микитенко, Повісті.., 1956, 32);
// Пролягти в просторі, маючи звивисту форму (про дорогу, річку і т. ін.). З жита стежка вивела на польову доріжку, ту саму, що покрутилася кручею до села (Юрій Збанацький, Переджнив’я, 1960, 441); Глухенька доріжка поміж хат покрутилася (Андрій Головко, II, 1957, 10).
2. Крутитися (у 1—4 знач.) якийсь час. [Жандарм:] Ну, музики, грайте! Най почую, як ви тут у Незваничах умісте. Може, й мене охота візьме з вами покрутитися (Іван Франко, IX, 1952, 124); Інші сплять після відбою, немов порізані, а він ще покрутиться, ще пошукає того місця, на яке слід покласти кляту ногу (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 222); Олеся добігла до кінця садка, глянула на Рось, на скелі, покрутилась на всі боки, заспівала пісеньки (Нечуй-Левицький, III, 1956, 58); — Так ото ж вона, сердешна дівчина, покрутилася, покрутилася в городі, далі зібрала свої манатки та й потягнула додому (Степан Васильченко, II, 1959, 508); Поховав ..Михайло батька, покрутився в пастухах та й пішов на батькове місце в економію (Іван Микитенко, II, 1957, 19); [Марина:] От нахвалявся Очерет в газеті обставити нас, а у самого довгоносик, так нехай тепер покрутиться (Олександр Корнійчук, II, 1955, 77); Чупринівський покрутився ні в сих ні в тих, не сказав навіть, чого приходив (Ярослав Гримайло, Кавалер.., 1955, 154); Прокоповичеві.. приснилось, що він спить в себе в катразі, що в катрагу влетів рій, покрутився над ним та й полетів (Нечуй-Левицький, III, 1956, 120); Один [літак] перелетів кордон.. Покрутився над нашим кордоном, прикордонники стрельнули, і він дав дьору… (Микола Трублаїні, I, 1955, 57); Книги, як і взагалі всі твори людського духу, не однакову мають долю. Одні з них, мов той листочок, що упав з верби на воду: покрутився, покрутився, і от уже його нема (Павло Тичина, III, 1957, 115);
// перен. Роздумуючи, схилятися то до одного, то до іншого рішення, вагатися якийсь час. Покрутився-покрутився Павло Сидорович і купив [сину] скрипку (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 181).
3. тільки 3 ос. Зібратися в зморшки; зібгатися. Босі пальці приїжджих були червоні, п’яти натерті, онучі збилися й покрутилися в чоботях (Юрій Яновський, Мир, 1956, 146);
// Безладно переплестися, переплутатися. Покрутилась [пшениця] місцями вихорами (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 353).
4. перен., розм. Втратити розум (про всіх або багатьох). [Дрейсігер:] Чорт-зна що! Скажені собаки, та й годі, зовсім покрутились бестії! (Леся Українка, IV, 1954, 242); — Чи ви показились, чи ви покрутились, макоцвітні шибеники! (Степан Васильченко, I, 1959, 166).