ПОКРУТНУ́ТИ, ну, неш, док., перех. і неперех., розм. Однокр. до покрутити 1. Як скінчив [танцювати] з Мар’янкою, то покрутнув її ще раз так, що аж юпчина вгору майнула (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 292); Наум тільки покрутнув головою, обтер слізку рукавом та й вп’ять понурив голову і мовчить (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 58).
ПОКРУТНУТИ
Тлумачення слова