ПОКРІ́ВЕЦЬ, вця, чол., рідко.
1. Кришка для накривання бджолиних вуликів. Покрівці на вулики ладнаю (Словник Грінченка);
// перен. Накривка для чого-небудь. Паляниця була накрита плетеним покрівцем.
2. заст. Те саме, що покривало 1. — У вас вже дуже старі покрівці на аналоях, котрі стоять перед чудовим образом богородиці (Нечуй-Левицький, III, 1956, 369); — Підеш у стодолу спати. Ляжеш на сіно. — І витягла тут же з ліжка подушку, покрівець, дала і простирадло (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 115).