ПОКРЕКТУВАТИ

ПОКРЕКТУВАТИ, ую, уєш, недок. Кректати злегка або час від часу. Похитуючи сивою головою та покректуючи, чвалає старий далі, шукаючи, де б спочити (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 161); Вони, покректуючи від натуги, підважили її [рибу], підняли над водою і вкинули в човен (Михайло Стельмах, I, 1962, 435); Федот сидів у холодку, знявши сорочку, просихав тілом на легенькому вітерці, блаженно покректував (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 232); Кілька свійських білих качок вишикувались перед дверима хати і, лагідно покректуючи, чекали на господиню, що винесе їм їсти (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 438).