ПОКРА́ЖА, і, жін.
1. Таємне привласнення чужих речей, грошей і т. ін.; крадіж, злодійство. Ніхто там покражі й не помітив, на кухні в гетьмана Однокрила, бо нікому ж там той цвілий буханець не був потрібен (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 270).
2. Украдені речі.