ПОКРАСИВІ́ЛИЙ, а, е, розм., рідко. Дієпр. акт. мин. ч. до покрасивіти. Тепер осінні зорі наливали щастям очі Марійки, м’яко виділялося в темені її покрасивіле обличчя, з якого відразу зійшла задавнена недовіра і настороженість до людей (Михайло Стельмах, II, 1962, 25).
ПОКРАСИВІЛИЙ
Тлумачення слова