ПОКРАЯТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Порізати щось повністю, без остачі на багато частин, шматків. Він покраяв принесену ковбасу на рівні кусники і розділив між усіх, нікого не минаючи (Іван Франко, I, 1955, 301); — Він ніколи.. м’яса не варив, але, покраявши конятину чи звірину, чи яловичину, пік на жару (Олександр Довженко, I, 1958, 293); Ольга Петрівна налила йому другу склянку, потім покраяла пиріг і присунула тарілку (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 227).
2. рідко. Те саме, що покроїти. Підрізав поли він чимало, — Якраз щоб на рукава стало, — Покраяв та попришивав — І знов рукава як рукава (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 63).
3. перен. Розділити поверхню на багато окремих частин (борознами, межами, заглибинами, смугами і т. ін.);
// Вкрити зморшками, рубцями (звичайно обличчя, шию).