ПОКОЗА́ЧЕНИЙ, а, е. Який покозачився. З Остапом виїхав тонкогубий, гостроносий Семен Забуський, покозачений шляхтич (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 405); Покозачене селянство чинило упертий опір всяким вимогам поміщиків і королівських старост відбувати повинності (Історія УРСР, I, 1953, 179).
ПОКОЗАЧЕНИЙ
Тлумачення слова