ПОКОТИПОЛЕ

ПОКОТИ́ПО́ЛЕ, я, сер., бот. (Gypsophila paniculata, L.). Те саме, що перекотиполе. Восени ми тряслись в таратайці в село; Вже на нивах нічого тоді не було, Тільки що покотиполе вітром несло (Українські поети-романтики.., 1968, 143);  * У порівняннях. — У других хоч родина є, втіха якась у житті, а сирота — мов те покотиполе, що вітер жене по степу, відірвавши від корінця… (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 140); І вітри, і дощі проходили повз мене, Лунали голоси з низин і з верховин,.. А я, сучасності короткозорий син, Котився по життю глухим покотиполем (Максим Рильський, Поеми, 1957, 269).