ПОКО́ШЛАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до покошлати;
// у знач. прикм. Уважно дивився [Потап], як кобила крутила покошланим задом, на якому осідав уже іней (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 278); Ярослав засоромлено підводився, поправляв свою покошлану бороду (Павло Загребельний, Диво, 1968, 649).
ПОКОШЛАНИЙ
Тлумачення слова