ПОКОРТІТИ, тить, док., безос., кому, кого, з інфін. і без додатка, розм.
1. Кортіти якийсь час. — А це що за стовпи по кручі? .. — Ось побачите. Нехай покортить (Андрій Головко, I, 1957, 194).
2. Те саме, що закортіти. Мене покортіло чомусь-то побачити, де живуть вони (Ольга Кобилянська, III, 1956, 98).