ПОКОПАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Скопати все або багато чого-небудь. Жінки покопали огороди, пообсівались люди яриною… (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 123).
2. Викопати багато заглиблень, ям, колодязів і т. ін. Ой, покопали ями Та глибокії під нами… Ой, попадайте в ями, Воріженьки, самі! (Українські народні ліричні пісні, 1958, 336); — Ми тутечки, — кажуть, — і обгніздились, і колодязі покопали, і обсіялись (Олекса Стороженко, I, 1957, 229).
3. Викопати з землі все або багато чого-небудь. Стара у вічній темноті Давно для себе покопала Цілющі трави на путі (Платон Воронько, Народж. легенди, 1954, 26).
4. Конати (у 1—3 знач.) якийсь час.