ПОКОНАТИ, аю, аєш, док.
1. неперех. Померти, загинути (про всіх або багатьох). Бодай наші вороги поконали до ноги (Павло Чубинський, V, 1874, 246).
2. перех., рідко. Те саме, що перемогти. Не клич мене! Я мушу поконати свій біль і труд, бо серце каже з світлом поспішати між темний люд (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 106); — Вона [любов] поконає колись і ваше горде серце, і ви піддастеся їй! (Ольга Кобилянська, I, 1956, 324).