ПОКОЛУПА́ТИ, аю, аєш, док.
1. перех. Колупаючи, наробити заглибин на чому-небудь; зіпсувати. Деякий час тягали на допити і Андрія-столяра, робили й трус у землянці — перерили долівку, поколупали всі стіни (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 22); — Дороги у нас не абиякі, а премійовані, товариші дорогі механіки. Як де поколупаєте, їдучи на поле, то ось вам лопатка — і зарівняйте (Юрій Яновський, II, 1954, 166);
// Наробити заглибин, ям, вирв кулями, снарядами, бомбами і т. ін. Який урожай зібрали б цього літа, якби не витолочили посівів танки, якби не поколупали землю снаряди (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 92); Всю висоту поколупали, неначе віспою лице, стерв’ятники… (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 160);
// Залишити рубці, заглибини, сліди на обличчі (про віспу або якусь травму).
2. неперех. Колупати (у 1, 2 знач.) якийсь час.