ПОКОЛО́ШКАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до поколошкати. Пішла [Катерина] до сіна, знайшла поколошкане на стіжку місце, засунула руку і дістала згорток (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 43); З’являються Мерчик і Печений, побиті, поколошкані, укриті дорожнім пилом (Яків Мамонтов, Тв., 1962, 325); Ми.. опинилися на зарослому терном узліссі. За ним уже стояли поколошкані зливою жита й пшениці (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 61).
ПОКОЛОШКАНИЙ
Тлумачення слова