ПОКО́ЇК, у, чол. Зменш. до покій 1. Він ускочив у свій покоїк, засвітив лампу, впав на ліжко (Нечуй-Левицький, I, 1956, 566); Час од часу юнак схоплювався, хутко ходив по тісненькому покоїку, повторюючи вголос вивчене (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 50).
ПОКОЇК
Тлумачення слова