ПОКМІТИТИ, ічу, їтиш, док., перех., діал. Помітити. Покмітив князь, що Іван насміхається з нього, і весь спалахнув гнівом (Іван Франко, III, 1950, 148); Баба заговорилася і не покмітила, як станула на ногу Тополюковому сусідові (Марко Черемшина, Тв., 1960, 164).
ПОКМІТИТИ
Тлумачення слова