ПОКЛИ́КАЧ, а, чол., іст. Особа, що привселюдно оголошувала що-небудь, сповіщала про щось. Процес християн.. відбувається на дальшому кінці арени (за сценою), про нього сповіщає голос покликача судового (Леся Українка, II, 1951, 510); — Не розходьтеся! Не розходьтеся! — вигукували султанські покликачі (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 290).
ПОКЛИКАЧ
Тлумачення слова